Творчий доробок Віктора Івановича Зарецького — яскраве, непересічне й досить суперечливе явище на фоні культурної ситуації свого часу. 

​

Народився в м.Біднопілля Сумської області, згодом з батьками переїхав до до м.Донецька. Закінчив Київський державний художній інститут, почав кар'єру викладача. Був членом Спілки художників СРСР. 

1989 — перша і остання прижиттєва персональна виставка художника у виставковому залі Будинку вчених, м.Київ.

1994 — присуджена Державна премія України імені Т.Г.Шевченка.

Творчість Зарецького унікальна тим, що власний біль та образу душі, які приготувала йому тоталітарна державна система рідної країни, він обернув на шалений протест, вилитий на полотні.

​